Гузь Ігор Володимирович

Ігор Гузь народився 11 січня 1982 року. Родина зі сторони батька походить з села Смідин Старовижівського району, що на Поліссі, а зі сторони матері з села Свірже, що на Холмщині.

Ігоря хрестили в селі Зачернеччя Любомльського району.

Батько – розпочинав роботу агрономом у Ковельському районі, потім – у Федерації профспілок України, зараз – пенсіонер. Мати – працює технологом на підприємствах харчової промисловості.

Навчався в Луцькій школі №19. Вже в старших класах почав цікавитись громадською діяльністю, та вступив до всеукраїнської спортивно-патріотичної громадської організації “Тризуб” імені Степана Бандери.
У 1999 році вступив до Волинського державного університету імені Лесі Українки на історичний факультет, де здобув спеціальність «політолог, викладач політології».

В кінці 90-тих років став одним з ініціаторів відновлення діяльності у Луцьку Пласту – Національної Скаутської Організації України.

У 2001 році став співкоординатором Волинського відділення Громадського комітету опору „За Правду!” та брав участь у акції «Україна без Кучми». Під час цієї акції, що проходила у місті Києві 9 березня 2001 року, був затриманий правоохоронними органами та засуджений до десяти діб адміністративного арешту.

Будучи студентом третього курсу університету, у 2002 році став депутатом Луцької міської ради, як позапартійний обранець громади був співкоординатором фракції блоку «Наша Україна». Входив до депутатської комісії, яка опікувалась питаннями молоді, освіти та науки. За час депутатства в міській раді, протягом 2002-2006 років, подав більше 200 звернень та запитів на захист інтересів лучан. Вже з 20-ти років розпочав роботу помічником-консультантом народного депутата України.
Ігор Гузь активно приймав участь в Помаранчевій революції. Координував її хід на Волині, організував сотні заходів.

Створив з однодумцями організацію “Національний Альянс”, яка діє більше дев’яти років і виховала тисячі патріотів. Учасник опозиційної акції “Чорнобильський шлях – 2005″ в Мінську де був затриманий правоохоронними органами Білорусі та засуджений до десяти діб адміністративного арешту, які відбував у ЦІП “Окрестіно”. Депортований з Білорусі із забороною в’їзду на територію цієї держави протягом п’яти років.

У 2006 році став наймолодшим депутатом Волинської обласної ради. Був обраний головою постійної депутатської комісії з питань молодіжної політики, спорту та туризму. Продовжував відстоювати інтереси волинян, висловлюючи депутатські запити та звернення, пропонував розробку програм для розвитку Волині, в тому числі відстоював роботу та фінансування Програми «Житло для молоді». Таким чином був визнаний найактивнішим депутатом V скликання.

У 2007-2011 роках працював в Луцькій міській раді на посаді радника міського голови, а пізніше – начальника відділу у справах сім’ї та молоді. За цей період став ініціатором відновлення роботи Волинської студентської ради, був одним з ініціаторів проведення на Волині «Європейських днів добросусідства», став ініціатором створення Центру патріотичного виховання молоді, є головою організаційного комітету фестивалю українського духу “Бандерштат”. Одним із важливих завдань в роботі стало ініціювання та впровадження міжнародної програми відновлення цвинтарів українців на території республіки Польща «Пам’ять без кордонів». Є ініціатором громадської кампанії «Врятуємо Світязь» і виступив проти розробки Хотиславського кар’єру (Республіка Білорусь). У 2010 році знову був обраний депутатом Волинської обласної ради, перемігши у одномандатному виборчому окрузі №27 (Старовижівський район).

Нагороджений Премією Кабінету Міністрів України “За особливі досягнення молоді у розбудові України”.

Виступав одним із координаторів луцького Євромайдану. За участь в акціях протесту міліція відкрила на Ігоря Гузя кримінальну справу за трьома статтями. Суд зобов’язав його носити електронний браслет стеження.

20 лютого 2014 року був обраний на посаду заступника голови Волинської обласної ради. Від вересня 2014-го Ігор Гузь очолює волинський осередок партії “Народний фронт”.

У листопаді 2014 року Ігор Гузь прийняв присягу народного депутата України, у виборчому окрузі №19 він набрав 30,69% голосів виборців. Є заступником Комітету Верховної Ради у закордонних справах, член міжфракційного депутатського об’єднання «Захистимо вугільну галузь».

Одружений. Дружина Оксана – львів’янка, за освітою політолог, закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка. Координувала благодійні акції фонду “Серце до серця”, “Миколай про тебе не забуде”. Займається впровадженням міжнародних проектів спрямованих на розвиток місцевих громад Волинської області.